<< Главная страница

Вона була задумлива, як сад



Категории Микола Вiнграновський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, нiби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад i мов не сад. Вона була урочиста, як нiч. Вона була одненька, нiби нiч. Вона була в червоному, мов нiч. Вона була, мов нiч i мов не нiч. Вона була, що наче й не була. Але вона була! Була! Любове, нi! не прощавай! Непевний крок свiй не збивай. Непевний крок свiй в нiч i сад... Сердець розбитих серцепад... Непевний кроче мiй, iди! Непевний кроче мiй, iди!! Непевний кроче мiй, iди!!! Непевний кроче мiй, не йди... Страждаю я, страждає труд, А хмари небо труть i труть, I днi, мов конi воронi, Дорогоцiнний час несуть. Вона була, вона була! Вона була, як свiт, як горн! I ïï гори — моє горе, В ïï краю менi хула. Але вона — жона. Вона — Самозбереження народу. I мову, кров його i вроду ïй доля зберегти дана... Ну, що ж тепер мовчиш, мiй вiк Цивiлiзованих калiк?! Вiтчизно-сльозе-мрiє-сну, Прийми болiнь моïх весну. Бо наче я вже не живу, Свою надiю неживу Приспав пiд серцем i не сплю... Двадцятий вiк як я люблю. Вона була за всi вiки... В прощальнiм словi до руки Схилялись ïй i нiч, i сад... Сердець розбитих серцепад.
Вона була задумлива, як сад


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация